Чорнобиль...Трагедія...Пам'ять...
Чорнобильський вітер по душах мете.
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
Лиш пам'ять, лиш розум усе пам’ятає.
26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України. Це день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка слава, як полин.
26 квітня 1986 року - день, який став тією гранню, яка розділяє наше життя до і після...
Згадаймо лиш окремі епізоди цієї трагедії. На протязі 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.
26 квітня, субота. Перша година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була виключена аварійна система захисту.
Перша година 22 хвилин 30 секунд. ЕОМ видала інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
Перша година 23 хвилини 40 секунд. Натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд - вибух.
А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом раптом проступає на деревах.
Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, яка прийшла на її землю.
Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.
Згадаймо лиш окремі епізоди цієї трагедії. На протязі 25 квітня 1986 року були збої в роботі, які не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора Чорнобильської АЕС. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.
26 квітня, субота. Перша година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була виключена аварійна система захисту.
Перша година 22 хвилин 30 секунд. ЕОМ видала інформацію, що потрібна термінова зупинка реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
Перша година 23 хвилини 40 секунд. Натиснута кнопка аварійної зупинки реактора. Через кілька секунд - вибух.
А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом раптом проступає на деревах.
Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, яка прийшла на її землю.
Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.
Найпершим, у кого зупинилося серце в момент вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. У ніч на 26 квітня він був на зміні і загинув у перші хвилини аварії під уламками четвертого енергоблоку ЧАЕС.
Слідом за ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенок, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого й опроміненого , винесли на руках пожежники і лікарі, і він ще встиг простогнати: «Там… Валера…», і втрати свідомість. Більше вона до нього не поверталася. А Валерія так і не знайшли. 4-й блок став для нього і могилою, і пам’яттю… Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.
Близько 3 000 осіб працюють сьогодні в закритій зоні навколо станції. Живуть вони в Славутичі, за 55 км від АЕС. Ще 4 000 осіб працюють в забрудненій зоні, сюди повертаються деякі місцеві жителі. Через 25 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом: іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу. Українські туроператори організують екскурсії до Прип'яті: торік місто відвідали 10 тисяч шукачів гострих відчуттів.
Близько 3 000 осіб працюють сьогодні в закритій зоні навколо станції. Живуть вони в Славутичі, за 55 км від АЕС. Ще 4 000 осіб працюють в забрудненій зоні, сюди повертаються деякі місцеві жителі. Через 25 років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об'єктом: іноземним туристам дозволено фотографувати на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип'ять, околиці рудого лісу. Українські туроператори організують екскурсії до Прип'яті: торік місто відвідали 10 тисяч шукачів гострих відчуттів.
Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо і сьогодні. Ми всі хочемо, щоб більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо.