Гіркі жнива

 Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть  ступати болючими стежками страшної трагедії, яка сталася на благословенній землі українського краю. Досі не віриться, щоб тут раптово зник хліб. І це в урожайний 1932 рік. Вимирали роди і села. 1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн. Наприкінці 1933 року голод в Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів, горобців, траву, кору дерев. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли. Попелом лежать ці мільйони. Гарячим пекучим попелом. І багатьом вже не дає спокою той спопелілий біль предків.

 З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав. Тому 26 листопада о 16 год. усі українці запалять свічки у вікнах-на знак пам'яті до мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду.

 Сьогодні вперше ми долучилися до онлайн екскурсії, яку для нас провели працівники Національного музею "Меморіал жертв Голодомору".

Ми дізналися багато нових фактів про голодомор, про трагічну долю українського народу. Дякуємо працівникам музею та вчителю історії Бандурі Л.В. за цікаву екскурсію.