НЕ ЗВІЛЬНЯЄТЬСЯ ПАМ'ЯТЬ

               ВІДЛУНЮЄ ЗНОВУ   РОКАМИ

 Не звільняється пам'ять,
Відлунює знову роками.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічу,

Помічаю: не замки - твердині, храми -

Скам'янілий чорнозем, -

Потріскані стіни плачу.

Піднялись. Озиваються в десятиліттях ,

З далини, аж немов з кам'яної гори.

Надійшли. Придивлюсь:

"Вкраїна, XX століття."

І не рік, а криваве клеймо - "33".

Рік 33 - й. Клятий холодний...

(С.Олійникова. "Стіни плачу")